Він український історик, енциклопедист, громадський та політичний діяч. Він почесний громадянин Чернівців. Мова йде про буковинця Аркадія Жуковського. У матеріалі на chernivtsi.one ми більш детально дізнаємось про його життєву долю.
Юність
Аркадій Жуковський народився у 1922 році у родині православного священника. Хлопець навчався у Чернівецькому ліцеї імені Пумнула. У 1940 році йому вдалось вступити до Чернівецького університету на філософський факультет. Паралельно з навчанням зацікавився діяльністю ОУН. Згодом став членом цієї організації.
Діяльність в ОУН
Під час Другої світової війни Аркадій був заарештований німецькими військовими. Протягом трьох місяців його утримували в одному із концтаборів. У 1944 році Жуковському вдалося втекти до Австрії, де він лікувався в туберкульозному санаторії Гохцирль в Альпах.
Згодом чоловік лікувався у санаторії у місті Інсбрук. Саме там він потрапив у поле зору радянських спецслужб. На Аркадія вийшли співробітники військової контррозвідки “СМЕРШ”. Але чернівчанин не був ще вагомою фігурою в емігрантському середовищі і небезпечним для радянської влади, тому його не стали викрадати чи заарештовувати.
У цей час Аркадій активно занурився у громадську та політичну діяльність. Йому вдалося стати одним з лідерів українських студентів, яких у австрійському місті налічувалось близько п’ятсот. Також у Граці діяв мельниківський осередок ОУН до якого входило 80 осіб. Невдовзі Жуковський став керівником екзекутиви ОУН. Він мав псевдоніми “Гончар”, “Рогач”, “Тарас Стрілецький”. Окрім цього Аркадій був головою Союзу Українських Студентських Товариств в Австрії і членом управи Центрального Союзу Українського Студентства.
Загалом у межах ОУН Аркадій підтримував контакти з членами Центрального Проводу Денисом Квітковським, Олегом Штулем та іншими, більшість із яких мешкала в Парижі. Тож після свого навчання в Граці, чоловік вирішив переїхати у Францію, де йому обіцяли надати сприяння у влаштуванні на роботу за фахом. Упродовж 1952–1955 років він брав участь у діяльності “Центрального союзу українських студентів”. У серпні 1955 року в Мюнхені на з’їзді об’єднання українських академічних товариств “Зарево” був обраний його керівником. У 1959 році Аркадій став генеральним секретарем академічного товариства у Парижі.
Також радянська влада розпочала новий етап переслідування Жуковського. У зв’язку з цим було підготовлену постанову, у якій вказувалось про те, що чернівчанин є одним з активних членів ОУН-мельниківців у Франції, має широкі зв’язки серед націоналістів, зокрема, зв’язаний з Андрієм Мельником.
Подальше життя
У 1969 році Аркадій захистив докторську дисертацію в Українському вільному університеті в Мюнхені. Також у цьому навчальному закладі він став продеканом філософського факультету. Паралельно Жуковський був активним діячем організації Українська Національна Єдність у Франції. У 1977 році він став доцентом Інституту східних мов і цивілізації Паризького університету.
Протягом усього життя Аркадія Жуковського переслідувала радянська влада. Також КДБ намагалась завербувати чернівчанина. Але їм це не вдалось. Тож у 1982 році було була винесена постанова про припинення справи оперативної розробки щодо вченого. У 1992 році Національна академія наук України обрала його до свого складу як іноземного члена. У 1994 році Аркадія Жуковського було відзначено премією Фонду Тараса Шевченка. Ще чоловіка нагородили орденами “За заслуги” ІІІ ступеня і “За заслуги” ІІ ступеня за вагомий внесок у розвиток наукових досліджень в галузі українознавства і налагодження українсько-французьких взаємин.
У 1997 році він став почесним доктором Чернівецького Національного університету імені Юрія Федьковича. Аркадій Жуковський помер у 2014 році у Парижі. Поховали чернівчанина у родинному склепі на Руському цвинтарі в Чернівцях.
