До появи навчальних закладів, Чернівці були простим пересічним містом. Місто стало по-справжньому європейським, архітектурним та освіченим, коли відкрили перший університет. Безперечно на це пішло багато часу та зусиль. Саме науковці сприяли розвитку освіти на Буковині, пише сайт chernivtsi.one.
Ініціатива заснування
Шлях до відкриття у місті університету був довгим і тернистим. За цю справу взявся політичний діяч, депутат Буковинського крайового сейму і парламенту Австрії Костянтин Томащук. У 1872 році він вніс пропозицію заснувати університет у Чернівцях. Але у Відні довго мовчали. У березня 1874 року це питання почали розглядати у палаті депутатів парламенту. Пропозицію про заснування вищого навчального закладу підтримали. Влада вирішила його тимчасово фінансувати через Львівський університет.
Урочисте відкриття університету відбулось 1875 року у приміщенні учительської семінарії. Заклад офіційно назвали “Чернівецький імператорський і королівський імені Франца Йосифа університет”. На подію завітали міністр віросповідань та освіти Штреймайєра та делегація від університетів Австрії і країн Європи.
З появою університету кількість мешканців Чернівців зросла у понад три рази. Частина викладачів за австрійських часів жила в аристократичному районі, до прикладу на вулиці Федьковича, Фрунзе, Суворова, Жукова.
Коли Австро-Угорська імперія розпадалась, влада планувала перевезти університет в Австрію. Але Раймунд Кайндль переконав 14 членів вищої наукової ради залишити вищий навчальний заклад у Чернівцях.
Молоді науковці
Після відкриття університету постала нова проблема – брак викладачів. Ректор Костянтин Тимощук запросив європейських науковців. Зазвичай це були молоді викладачі Відня, Праги, Граца, Інсбрука. Вони ще не здобули наукових звань, але були дуже високого рівня. Приїхавши сюди, викладачам одразу надавали лабораторії, а також наукові звання. Науковці активно творили нові знання у місті. Паралельно з освітою вони стали депутатами міськради, Буковинського сейму. А хтось навіть отримав звання почесного громадянина Чернівців. Тобто, з одного боку викладачі творили науку, а з іншого – брали участь у житті міста. Однією з мрій професорів було навчити студентів глибоко мислити.
На думку науковців, у місті повинні бути усі необхідні конституції. Тож вони стали ініціаторами протягнення світла та прокладання дороги. Місцева влада вирішила, що усе має бути красиве та на найвищому рівні. Як результат, до змін були залучені професійні архітектори. Завдяки молодим науковцям розпочався розквіт Чернівців.
Чаргафф, Гросс, Смаль-Стоцький
Ервін Чаргафф народився у будинку неподалік першого корпусу університету. Коли хлопцю виповнилось дев’ять років, він разом з сім’єю виїхав до Америки. Але Ервін завжди пам’ятав про своє походження. На його думку, Чернівці – місто зелені, де наука витає у повітрі.
Ганс Гросс переїхав до Чернівців у 37 років. У місті він завершив писати свої монографії і видав їх. Це була психологія криміналістики. Саме завдяки йому цей напрям почав розвиватись по-іншому. До речі, за монографіями Гросса Конан Дойль написав свої знамениті детективи. Його праця, яка була написана у Чернівцях, принесла письменнику світову славу.
У 1885 році в Чернівецькому університеті кафедру української мови і літератури очолив професор Степан Смаль-Стоцький. Він видав близько 30 років життя педагогічній, просвітницькій та політичній діяльності Буковини. Під керівництвом Смаль-Стоцького відкривали у Чернівцях українську газету “Буковина”. Науковець розбудив буковинських українців.
