У 20 столітті буковинська преса набирала нових обертів у розвитку. Саме в цей період почалось відродження українських періодичних видань. У цьому матеріалі на chernivtsi.one ми більш детально розповімо про розвиток буковинських видань.
Періоди розвитку
В історії розвитку української преси на Буковині існує три періоди, зокрема це австрійський, румунський і радянський. Під час Першої світової війни чернівецькі видання зазнали значного удару — обмеження свободи слова. У 1918 році, коли до влади на Буковині прийшли румунські війська, це вільне висловлення своєї думки було відновлене. Під час румунської окупації місцевим періодичним виданням було досить складно, адже в регіоні була впроваджена цензура. Але попри ці труднощі, чернівецькі видання і надалі писали. Це свідчило про те, що український народ продовжував жити й не планував здаватись.
У 30-х роках 20 століття національна свідомість зросла серед буковинців. Відповідно й посилилась видавнича діяльність. Найбільше уваги було приділено відродженню рідної преси. У 1928 році в Чернівцях було засновано видання «Час». Головною метою цього щоденника було інформувати буковинців про загальні світові події, про плани щодо розвитку українських земель. Це періодичне видання прагнуло вплинути на свідомість українців. Щоденник «Час» проіснував до 1940 року.
Видання «Самостійність»
У ці роки в Чернівцях почали свою діяльність ще два видання, зокрема місячник «Самостійна Думка» й тижневик «Самостійність». Вони вважались першими органами національної ідеології на Буковині. У своїх матеріалах ці видання поширювали думку, що не варто торгувати з окупантом, а навпаки варто постати проти нього й добиватись вільного життя. Ймовірно, від цього головного завдання видань і походила назва місячника й тижневика.
Періодичне видання «Самостійність» досить часто зазнавало румунської цензури. Адже це був перший часопис, який пропагував ідею української державності й тим впливав на свідомість буковинців. Звісно, що це аж ніяк не подобалось румунській владі. «Самостійність» досить швидко здобула прихильність серед чернівчан. Видання часопису неодноразово забороняли на деякий час. Усе це відбувалось через публікації національних матеріалів. Аби безперервно видавати свої статті, команда газети «Самостійність» створила ще одне видання під назвою «Молода Буковина». Тож, коли публікуватись в одному часописі було заборонено, це робили у другому.
Головними видавцями «Самостійності» були Любомир Гузар, Петро Григорович і Денис Квітковський. Останній із них був головним редактором. Усі автори видання працювали на добровільних засадах. Завдяки цій жертовності часопис міг виходити друком безперебійно, хоча через цензуру мав величезні, надзвичайні видатки. На третьому році свого існування «Самостійність» нараховувала 7000 дійсних передплатників.
Чимало уваги газета приділяла темі українського селянства. Також було опубліковано статті, які згодом передрукували в закордонній пресі. Часопис мав постійно передову статтю, політичну хроніку «По наших селах», фейлетон «На українських землях», спортову хроніку тощо. Часопис давав точні звіти про політичні процеси в Галичині, зокрема подав точне повідомлення з «Великого процесу ОУН у Варшаві», «Великого процесу ОУН у Львові» тощо. Додатком до газети «Самостійність» виходив сатирично-гумористичний журнал «Чортополох».
Розбудові «Самостійності» активно сприяло українське студентство. У 1937 році діяльність часопису було припинено назавжди, а відповідального редактора, Івана Григоровича, засуджено на 3 роки ув’язнення.