У 20 столітті на Буковині відроджувалась українська преса. Свій внесок зробив і часопис «Самостійна думка» у відновленні чернівецьких періодичних видань. У цьому матеріалі на chernivtsi.one ми більш детально розповімо про історію цієї газети.
Поява
Часопис «Самостійна думка» почав публікувати свої матеріали у 1931 році в Чернівцях. Редактором видання був Сильвестр Никорович. Також над цією газетою активно працював український поет Олег Ольжич. Крім буковинських авторів, у газету дописували ще такі культурні діячі як Мухин, Грицай, Сімович, Самчук, Смаль-Стоцький.
Основною метою «Самостійної думки» було пробудити національну свідомість буковинців. Адже австрійська й румунська окупація вплинула на історію розвитку журналістики на Буковині. У 1931–1932 роках виходили додатки до «Самостійної Думки» – «Самостійна Думка Української Матері» та «Державнотворча Трибуна Буковини».
Діяльність видання
«Самостійна думка» пропагувала ідеї боротьби за незалежність України. Також тодішня буковинська преса вела цілеспрямовану боротьбу проти румунізації, обстоюючи самобутність жителів Буковини, намагаючись зберегти їх від повної асиміляції. Саме на цю тему в «Самостійній думці» публікувалось чимало емоційних матеріалів, які спонукали читачів до дій.
Традиційно випуск газети розпочинався з програмної публікації. Зазвичай ця новина була відібраною з минулого, чи замовленою і підготовленою сучасними авторами. У 1931 році «Самостійна думка» прийняла рішення розширити свою аудиторію. Читачі довіряли редакції, адже вона завжди виконувала свої обіцянки, які давала буковинцям. Буковинська молодь теж вплинула на розвиток цього часопису. Вони підтримували ті радикальні ідеї, які генерували Міхновський та Донцов. Саме вони були найвідомішими представниками українського націоналізму.
Загалом часопис «Самостійна думка» існував до 1937 року. Він припинив свою діяльність через утиски з боку румунської влади.
У ці роки робота української преси на території Буковини була досить складною. Кожен номер газети цензурувався, політичні матеріали знімалися безжально. Опозиційність до влади з багатьох моментів ще більше ускладнювала становище тодішньої преси. До прикладу, буковинські журналісти виступали проти проведення аграрної реформи, яка б ще більше збіднила українське селянство Буковини і збагатила б румунських поміщиків. Звісно, що це не подобалось владі, тож утиски преси посилювалась.
На Буковині діяла газета «Громада», що працювала за правилами румунської влади. У часописі із симпатією подавалися події радянської України, висвітлювалося повсякденне життя трудящих українців Буковини. Здебільшого матеріали публікували без підпису автора.
У 1925 році на Буковині свою діяльність розпочала газета «Боротьба». Цей часопис підтримував антикоролівську позицію. «Боротьба» закликала читачів до створення робітничо-селянського фронту боротьби з владою. Основною аудиторією цією газети були селяни й робітники. Також це періодичне видання називали «чорною» газетою. Причиною цього найменування було те, що в газеті було опубліковано розслідування незаконних справ румунських чиновників.
У 1940 році Буковину окупували радянські війська. Тож у краї почалось зовсім інша доба української преси — партійно-радянська. Пройшла перша хвиля арештів та заслань української інтеліґенції та інших громадських діячів. Утиски української преси посилились.
У довоєнний період журналісти Буковини намагалися роботи все, аби відродити українську журналістику. Вони працювали заради читачів, заради кращого майбутнього українців.