Він буковинський письменник, композитор, музично-культурний діяч, православний священник. Усе це про чернівчанина Сидора Воробкевича. У матеріалі на сайті chernivtsi.one ми більш детально дізнаємось про життя буковинця.
Становлення письменника
Сидір Воробкевич народився 1836 року у Чернівцях в родині вчителя філософії та богослов’я. Хлопчик дуже рано став круглою сиротою. Тож його разом з сестрою та молодшим братом забрали дідусь та бабуся на вихованні у Кіцмань. Саме там Сидір здобув початкову освіту. Він навчався протягом чотирьох років у німецькомовній школі. Але першу науку дітям надала їхня бабуся Параскева. Вона навчила малечу любити українську мову, пісню та культуру. Параскева розказувала казки, пісні та народні оповідання про козаків і турків. А дід розповідав багато історій про козацтво, Україну, Умань, Залізняка та Гонта.
Після закінчення початкової школи, Сидір розпочав своє навчання у Чернівецькій гімназії, а згодом і у духовній семінарії. Саме там він почав складати вірші та створювати до них музику. У 1961 році Сидір закінчив духовну семінарію. Тож він став священником у буковинських селах. Окрім цього Воробкевич вивчав фольклор та побут місцевого населення.
Ще Сидір Воробкевич здобував музичну освіту приватно у професора Віденської консерваторії. У 1868 році чернівчанину вдалось скласти іспит на звання викладача співу і регента хору у Віденській консерваторії. На наступний рік Сидір став викладати спів у Чернівецькій духовній семінарії та гімназії. У 1875 році він отримав посаду викладача на богословському факультеті Чернівецького університету. Також Сидір був чудовим композитором, який складав літературні пісні і псалми, компонував хорові твори, сольні пісні та оперети, писав мелодії на власні вірші.
Творчість
Активна літературна діяльність Воробкевича почалась у 1863 році. Саме тоді було надруковано п’ять перших загальних віршів під загальною назвою “Думки Буковини” у збірнику “Галичанин”. У 1877 році він видав перший буковинський альманах “Руська хата”. Паралельно Сидір став одним із засновників і редакторів журналу “Буковинська зоря”.
Під час роботи у Чернівецькому університеті Воробкевич очолював “Руське літературне товариство”. У 1876 році він став керівником студентського товариства “Союз”. А згодом став очільником товариства “Руський дім народний” у Чернівцях.
Загалом письменник писав українською, німецькою та румунськими мовами. В основному повісті були реалістичного та романтичного характеру. А також Він розробляв теми історичного минулого: оповідання “Турецькі бранці”, поема “Нечай”, драми “Петро Сагайдачний”, “Кочубей і Мазепа”, комедія “Пан мандатор”. Сидір Воробкевич був одним з перших, хто зобразив в українській літературі життя робітників.
Найкраще талант Воробкевича проявлявся у ліричних віршах. Характерними рисами поезії Воробкевича є мелодійність, близькість до фольклорних джерел. Багатьом його творам властивий гумор.
Також у своїй творчості Сидір не забував про молодь. Він уклав пісенники для початкової школи, створив посібники з теорії музики й співу тощо. Виступаючи одночасно як композитор і письменник, він створив чимало віршів, пісень для дітей. Скажімо “Рідна мова”, “То наші любі, високі Карпати”, “Веснянка”, “Осінь” тощо. Ще чернівецький письменник писав музику на слова Шевченка, Федьковича, Франка, Александрі, Емінеску, Бумбака. Ще він виступав як музичний педагог, Зокрема, його учнем був видатний австрійський музикознавець українського походження Євсевій Мандичевський.
Сидір Воробкевич помер 1903 року у Чернівцях. Поховали його на місцевому цвинтарі.
