Він український педагог, громадський та політичний діяч Буковини. Мова йде про чернівчанина Омеляна Поповича. У матеріалі на сайті chernivtsi.one ми більш детально розглянемо історію життя чернівецького педагога.
Дитинство
Омелян Попович народився 1856 року у Ватрі-Дорней. Вихованням хлопця займалась його мама та бабуся. Саме вони прищепили юнаку любов до науки. Протягом двох років Омелян навчався у початковій школі у селищі Сторонець-Путилів, що на Буковині. 3 та 4 клас він закінчив у “Чернівецькій зразковій православній хлопчачій школі”. Про себе Омелян назвав цей заклад “фабрикою румунізації”.
Коли Поповичу було дев’ять років, він звернув увагу на пихате ставлення румунських вчителів до українських дітей. Це вплинуло на формування його національної свідомості та стійких поглядів.
У 1867 році Омелян розпочав своє навчання у Чернівецькій німецькій гімназії. Під час навчання хлопець зблизився з учнями-русинами. У результаті, Омелян самостійно записався на поглиблення вивчення української мови. У цьому його неабияк підтримала мати. Через смерть батька, хлопець був змушений покинути навчання. Але Омелян активно займався своїм розвитком самотужки. У 1873 році він склав іспити і вступив на другий рік навчання до “Чернівецької державної учительської семінарії”.
Педагогічна діяльність
Після закінчення навчання у духовній семінарії Омелян приступив до педагогіки. Спочатку він працював учителем-помічником, а згодом Попович отримав посаду учителя “Чернівецької 4-класної хлопчачої народної школи”. Він став класним керівником першачків, а також викладав німецьку мову, рахунки, гімнастику, співи, письмо. На наступний рік додалось викладання української та румунської мови.
У 1879 році Омелян склав на відмінно іспит та отримав кваліфікацію “Вчитель народних шкіл з німецькою та українською викладовими мовами”. У 1883 році Попович став керівником “Чернівецької початкової хлопчачої школи”.
У 1892 році педагог став інспектором народних шкіл у Сереті, а згодом у Кіцмані. Після цього був запрошений на посаду референта народних шкіл Герцогства Буковини. Омелян до своєї роботи ставився відповідально. Він ретельно обстежує стан шкіл, кваліфікованість та рівень фахової підготовки вчителів, виявляє недоліки і намагається якнайкраще посприяти їх виправленню. З його ініціативи місцева влада прийняла рішення про додаткову оплату вчителям, які працювали на “курсах анальфабетів”. Тобто, це були приватні заняття на яких вчилися читати, писати й рахувати дорослі і діти 10—15 років, які з різних причин не відвідували школу.
Спадщина педагога
Спадщина Омеляна Поповича заслуговує уваги. Окрім педагогіки, чоловік активно реалізовувався у літературі. Він писав поетичні, прозові, публіцистичні, науково-популярні твори, а також він є автором мемуарів “Відродження Буковини”.
Щодо педагогічного внеску, то Омелян зробив певну революцію в українському шкільництві на Буковині. Завдяки йому у чернівецькому краї було засновано 200 українських шкіл, в яких навчалось понад 40000 дітей. Розуміючи значення освіти для народу, педагог докладав немало зусиль для втілення у життя своїх планів щодо освіти, домагаючись викладання предметів в школах українською мовою. Також у 1884 році у школах було запроваджено “Буквар”, який був укладений самим Омеляном Поповичем.
Останні роки свого життя педагог тяжко хворів. Він помер 1930 році. Прощання з Омеляном перетворилась у масовий мітинг проти румунської окупації Буковини. Поховали видатного буковинця на міському кладовищі у Заліщиках.