Описати, наскільки важлива освіта для людини, майже неможливо. Адже це базова потреба, яка повинна задовольнятися для кожного. Завдяки освіті людина має змогу широко мислити й відкриває для себе нові шляхи. Ще близько ста років тому в Україні жінки не мали змогу вільно навчатись й самореалізуватись. У цьому матеріалі на chernivtsi.one ми більш детально розповімо про те, як виникла жіноча освіта на Буковині.
Зародження
Раніше у чоловіків був значний привілей мати можливість здобути базову освіту. На це історично впливало патріархальне суспільство. У результаті чоловікам надавалось право займатись політикою, громадським життям, а жінкам залишалось перебувати вдома, виховувати дітей та відповідати за усі хатні справи. Тож до середини 19 століття жіноча освіта залишалась десь позаду.
Перші жіночі заняття зародились у період Київської Русі. Дівчат навчали при монастирях. Саме там їх готували до майбутніх дружин, матерів і господинь дому. Основними предметами були танці, Закон Божий, етика, арифметика, астрономія, риторика й філософія. Усе навчання відбувалось грецькою мовою. У цей період право на освіту мали лише привілейовані верстви населення.
Жіноча чернівецька гімназія
У 20 столітті на Буковині відкрився жіночий навчальний заклад. Ідея заснувати цю гімназію виникла з потреби православних священників надати освіту своїм донькам. Школу відкрили у 1902 році. У православній жіночій гімназії викладання проходило німецькою мовою. Лише читання історії релігії та рідної мови відбувалось українською й румунською мовами. У перший клас набралось 37 учениць. Серед них переважали дівчата румунського походження.
Станом на 1908 рік до навчального закладу було зараховано 460 учениць. Через чотири роки гімназія отримала статус Жіночої православної гімназії. Тут працювали викладачі, які здобули вищу освіту у Чернівецькому університеті, а також в університетах Гренобля, Галле, Йєни, Мюнхена.
У 20-х роках 20 століття гімназія перейшла до рук держави. Школа стала Православним жіночим ліцеєм “Єлени Доамни”. Учениці мали змогу брати участь у різноманітних театральних виставах, святах, які організовував заклад. Після здобуття Україною незалежності цю школу у місті знають як середню школу №9.
Жіноча громада
На початку 20 століття на Буковині відбулись значні зміни, які вплинули на становище жінок у регіоні. У цей період набрав обертів жіночий рух, який сміливо боровся за права жінок. У 1907 році у Чернівцях з ініціативи Христини Алчевської, Ольги Кобилянської та Олени Кисілевської було створено “Жіночу громаду на Буковині”. Товариство мало за мету об’єднати жінок регіону і разом боротись за власні права й можливості. Ця організація вважалась однією з перших феміністичних в Україні. На базі товариства були створені відділи – навчальний, господарсько-правничий та культурно-освітній. Завдяки ним відбувалася культурна й просвітницька діяльність жінок.
Членкині організації створювали навчальні курси, школи, бібліотеки, надавали фінансову допомогу робітницям, які бажали здобути освіту. “Жіночій громаді” вдалось сформувати новий тип жінки – освіченої, соціально-активної, що прагне змін. Саме такими надихалось чимало українок.
Загалом “Жіноча громада” залишила значний слід в історії українського феміністичного руху. Товариство відіграло важливу роль у поширенні ідей фемінізму, консолідації жіночого руху та створенні програми і стратегії боротьби за права жінок. Організація стала чудовим прикладом для наступних українських об’єднань. Когось і сьогодні надихають ідеї “Жіночої громади”.