Перший приватний банк в Україні з’явився у Києві у 1868 році. У такий саамий період на Буковині почали створюватись перші фінансові структури. У цьому матеріалі на chernivtsi.one ми розповімо більш детально як брали кредити чернівчани, не хвилюючись про те як вони будуть повертати кошти.
Поява перших
Загалом до реформи у 1848 році у Чернівцях переважав приватний капітал. Тобто, той хто мав гроші, то давав їх іншим під певний відсоток. Гостра проблема забезпечення грошима всіх галузей постала тоді, коли Буковина взяла курс на напрямок ринкових відносин. Адже без грошей економіка неможлива. Тож так і почали створювати банки.
Першою фінансовою структурою у Чернівцях стала Крайова каса. Вона виникла у 1850 році і вважалась справжньою банківською установою, а не приватним закладом. У 60-х роках 19 століття Крайову касу було реорганізовано у Буковинську ощадну касу. Загалом Чернівці власних банків мали небагато. Зазвичай тут переважали філіали великих банків.
Філіали
У 1869 році у Чернівцях було відкрито філіал Галицького іпотечного банку. Ця установа надавала кредит під заставу нерухомості, в першу чергу – землі. У 1870-х роках польські поміщики створили великий Буковинський задатковий банк.
У 1871 році у місті виник горезвісний філіал Галицького рустикального банку. Ця фінансова структура поширювала свою роботу на північну частину. Банк надавав кредити понад 10 тисячам північнобуковинських селян під заставу їхнього господарства. Кошти надавали лише за умови, якщо господарство оцінювали не менше ніж у 1000 флоренів. Тоді сільські господарства були невеличкі, тож їх їх об’єднували в одне велике. У результаті цього охочим надавали певну суму позики.
Не усі чернівчани вміли використовувати кредит раціонально. Одиниці витрачали його на корисні справи – купівлю худоби і реманенту, а більшість, особливо у гірській місцевості, раділи, що гроші в руках і часто їх пропивали. Згодом люди через 10 років забували, що брали у позику і сподівались, що це якось забудеться. Але були судові процеси, опісля яких у селян забирали їхні господарства. Загалом щороку продавали 130-150 селянських господарств. Бувало таке, що у деяких вулицях продавали цілі вулиці. Купцями зазвичай були представники єврейського торгово-промислового і лихварського капіталу, адже вони мали гроші. Ці землі купували не для того, аби обробляти ці землі, а для перепродажу та спекуляції.
Розвиток
У 1874 році фінансове життя у Чернівцях досить пожвавішало. Адже у місті був відкритий великий філіал Австрійського національного банку. Цей банк виник у 1816 році. Касові обіги банку були суттєвими, а відсоткова ставка спершу складала 6%, а потім 3-3,5%. Відсоток знижували для того, аби залучити більше людей. Зазвичай серед клієнтів було багато заможних людей. Цікавим фактом є те, що ця фінансова структура видавала довгострокові кредити терміном на 40, 45, 50 років. Адже тоді існувала думка, що Австро-Угорщина є вічною імперії.
У 1882 році у місті виник Буковинський кредитний земельний банк. Він був позичальником у великих банках, щоб кредитувати місцеві потреби в основному промисловців, великих поміщиків та дуже заможних селян. Простим селянам, які потребували фінансових вливань, не надавали кредити ще й тому, що вони після реформи не оформили земельних документів, які б підтверджували їхню власність.
Згодом у Буковинському сеймі Степан Смаль-Стоцький і Аурел Ончул наполягали на створенні банку, який би надавав селянам кредити. У 1905 році Буковинський кредитний земельний банк у Крайовий банк. Проте Крайовий банк більше давав кредит селянським спілкам – ощадно-кредитним касам, які створили селяни.