У самому серці Чернівців, серед історичних вулиць і тихих дворів, стоїть будівля, яка встигла пережити не одну епоху та зміну влади. Чернівецька обласна клінічна лікарня — це не просто медичний заклад. Це символ витривалості, стійкості й безперервної служби людству. Її минуле тісно переплетене з долею Буковини. Викарбуване не в архівах, а в долях пацієнтів, пише chernivtsi.one. У зусиллях лікарів, щоденній боротьбі за життя.
Ця стаття розповість про її етапи становлення та розвитку — від дня заснування в добу Австро-Угорської імперії до сучасного перетворення у багатопрофільний медичний центр. Ми пройдемо крізь роки воєн, зміну державних кордонів, реформ та медичних досягнень, щоб побачити, як один заклад зумів зберегти свою місію — допомагати людям — попри всі виклики часу.
Початки: народження госпіталю в імперський період
Проєктування та будівництво
Друга половина XIX століття була багатою на зміни. Розвиток міста не стояв на місці: інфраструктура стрімко розширювалася, а зростальна кількість населення та часті інфекційні спалахи створювали нагальну проблему у сучасному медичному закладі. Імперська влада у Відні погодилася підтримати ідею створення крайової лікарні, здатної забезпечити допомогу цілому регіоні.
У 1876 році зусиллями буковинського уряду закладалися перші кроки. За кілька років, у 1883-му, на виділеній території масштабне зведення. Місцем обрали ділянку на тодішній околиці Чернівців — сьогодні це вулиця Головна. Архітектурний задум належав Йозефу Лайнеру — він спроєктував комплекс у дусі неоренесансу: стримані форми, функціональність і увага до деталей.
На щастя, будівля з перших днів існування відповідала усім санітарним вимогам: враховувалася сучасність вентиляційних систем, створювалися окремі входи для пацієнтів різних категорій та достатній простір для ліжкового фонду. Завершення конструювання відбулося у 1886 році, запустивши нову сторінку медичного чернівецького життя.
Структура та функціонування
На момент відкриття лікарня вважалася однією з найсучасніших володінь двоєдиної монархії. Палати оснащувалися 250 ліжками, що на тодішній час було достатньо високим показником. Устрій лікувальної установи охоплював ключові напрямки медицини: хірургічне, психіатричне та пологове відділення. Пізніше цей список доповнив й інфекційний підрозділ.
Але справа не обмежувалася лише лікуванням. У стінах цілительної філії започаткувалося формування справжнього медичного середовища. Досвідчені фахівці проводили навчання молодих лікарів або презентували свої наукові дослідження. Медичний персонал здебільшого складався з випускників Віденського, Львівського та Празького університетів, тож рівень знань і підхід до роботи був винятковим. Дехто з них згодом зробив блискучу кар’єру в інших регіонах імперії, але багато хто залишився служити саме Буковині.
Перша світова війна та зміна адміністрацій
Коли у 1914 році загуркотіли гучні гармати Першої світової війни, буковинський край відчував, що попереду очікуються складні часи. Місто не раз змінювало свого “господаря”: то приходили російські війська, то повертали владу австрійці. І в цьому вирі невизначеності крайова лікарня опинилася в самому серці кривавих подій.
За швидкий плин часу пусті коридори заповнилися пораненими з передової, а ліжка-місця перетворилися на військові шпиталі. І не важливо було, чий це солдат — медпрацівники робили усе можливе, щоб зберегти життя. Але тодішні умови були надзвичайно важкі: ліків та бинтів бракувало. Про спальні позиції й не варто згадувати. Проте персонал тримався міцно. День за днем, ніч за ніччю хірурги та медсестри невпинно працювали. Кожен із них своїми вчинками та словами намагався дати невеликий промінь надії усім нужденним та пораненим.
Під крилом румунської влади (1918-1940)
Закінчення війни принесло колосальні наслідки для багатьох світових країн. Винятком не стала й Австро-Угорщина, яка розпалася на крихкі кусочки, відкриваючи для Буковини нову епоху. Край відійшов до Румунії — на чернівчан чекали нові закони, правила та інші правила гри.
Колишню установу перейменували, а частину керівних діячів замінили новими обличчями. Німці та австрійці залишали свої посади, “передаючи естафету” молодому поколінню. Влада мала інші пріоритети, а отже, і фінансування вже не було таким щедрим, як раніше. Тих перешкод, яких очікувало румунське керівництво, не знайшлося. Навпаки, лікарняне приміщення дужче наповнювалися духом чогось невідомого, але не менш цікавого.
Вже зовсім скоро з’являлися нові відділення, методи лікування замінювалися на більш сучасні. Медики їхали на навчання до Бухареста, обмінювалися отриманим досвідом з клужськими колегами, привозили новостворене обладнання.
Радянська доба: від перебудови до стабільності
Повоєнне відновлення
Незабаром українську землю, мов чорною хмарою, охопила Друга світова війна. Нестерпні крики, калюжі крові, страшні поранення захопили раніше чисте повітря страхом за своє буття. Значна кількість установ зазнала руйнувань. Медичну допомогу треба було надавати вже — і негайно.
Коли місцевість звільнилася з рук загарбників, почалися негайні ремонтні роботи. Фронтові медики, які мали досвід надання допомоги в польових умовах, стали одними з перших, хто взявся відбудовувати приміщення. Деякі заклади охоче ділилися своїм обладнанням, що дозволило людям без зволікань приступити до власних обов’язків.
В рамках загальносоюзної політики охорони здоров’я були впроваджені централізовані підходи до організації лікувального процесу. У Чернівцях велику увагу приділили саме створенню дотичних лабораторій та об’єднання до вузької спеціалізації. Призначене керівництво намагалося надати населенню базової санітарної освіти та відзначити необхідність вчасної профілактики захворювань.
Медичні кадри та наука
Події післявоєнного періоду надихнули державу надати підтримку освітньому процесу та науці зокрема. Важливу роль у цьому відігравали робочі кадри. Персонал дедалі активніше брав участь у регіональних конференціях, їхні праці публікувалися у фахових журналах, а деяких запрошували провести лекцію в університетах.
Також варто згадати про тісну співпрацю з Чернівецьким медичним інститутом, відкритим у 1944 році. Молодим фахівцям дозволялося тут проходити практику та готувати власні дослідження, які в майбутньому могли створити справжній науковий прорив. Багато студентів прагнули зануритися у детальне вивчення кардіології, хірургії, педіатрії. Усе це сприяло формуванню сильної школи фахівців, яка мала як теоретичну, так і практичну підготовку.
Чернівецька обласна лікарня сьогодні
ЧОКЛ нині є однією із головних буковинських установ. Щороку сюди приходять пацієнти з найрізноманітнішими проблемами, і за останні роки лікувальна установа помітно оновилася. З’явилося сучасне обладнання, як-от магнітно-резонансний томограф, а операційні зали стали більш комфортними й технічно оснащеними. Оновлення торкнулися й важливих відділень — кардіореанімаційного, онкологічного, урологічного, що неабияк підвищило якість лікування.
Не зважаючи на умови сьогоднішніх військових дій, медустанова не лише зберігає багатий досвід, накопичений десятиліттями, а й динамічно адаптується до нових умов, поєднуючи традиції з технологічними рішеннями. Керівництво намагається надавати вимушеним переселенцям безплатні послуги та потрібну підтримку, яку вони потребують.
