Відомий український науковець, мовознавець і літературознавець Степан Смаль-Стоцький народився у Львівській області 9 січня 1859-го року. Значну частину свого життя він прожив у Чернівцях, де спочатку навчався, а пізніше працював в місцевому університеті.
Степан Смаль-Стоцький народився в багатодітній селянській родині Йосипа Смаль-Стоцького. У Степана було аж сім братів та сестер. Його мати Катерина Карпова померла, коли хлопчику було всього кілька років, повідомляють «chernivtsi.one».
У юних роках майбутній педагог навчався в двох гімназіях Львова. А потім вступив до Чернівецького і Віденського університету, де здобув ступінь доктора слов’янської філології, як пише Український інститут національної пам’яті.
Впродовж 1885-1918-х років Степан Смаль-Стоцький займав посаду професора в Чернівецькому університеті, викладав там українську та російську мови.
Досягнення Смаль-Стоцького
Він був противником москвофільства і став одним із провідних діячів національно-культурного відродження Буковини. Степану Смаль-Стоцькому вдалося добитися рівноправності українського народу в адміністрації та політичній діяльності Чернівецької області. Крім того, він заснував такі товариства, як «Буковинський Боян», «Народний Дім», «Руська Школа» та був активним діячем «Руської Бесіди». З 1879-го по 1882-й роки Степан очолював студентське товариство «Союз», яке діяло у Чернівцях. Був депутатом Буковинського крайового сейму та австрійського парламенту. А з 1899-го року – є дійсним членом Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Також Степан Смаль-Стоцький написав чимало важливих робіт та монографій, серед яких: «Руська правопись», «Руська граматика», «Буковинська Русь. Культурно-історичний образок», «Шкільна граматика» та «Ідеї Шевченківської творчості».
Відомо, що науковець не погоджувався з існуванням спільної давньоруської мови, а стверджував, що українська мова фонетично наближена до сербської, ніж до російської.
В часи Першої світової війни (1914-1918 рр.) Степан служив офіцером в австрійській армії при штабі Чернівецької бригади, вів культурну працю в таборах, де знаходилися українські військовополонені, зокрема в Раштаті (Німеччина). У 1917-му році його призначили головою Управи УСС. Після цього, у 1918-му році Смаль-Стоцький став співзасновником Національної академії наук України. У Празі впродовж трьох років (1919-1921) був послом Західноукраїнської Народної Республіки. Останні роки свого життя він провів у Празі, де викладав в Українському вільному університеті.
17-го серпня 1938-го року Степан Смаль-Стоцький помер. Його поховали біля дружини у польському місті Краків на Раковицькому кладовищі.