У минулому столітті поліція правоохоронці уже брали хабарі, а злочини, крадіжки, пограбування були звичним явищем. У цьому матеріалі на chernivtsi.one ми більш детально розповімо як працювали правоохоронці у Чернівцях.
Організація роботи
На Буковині залежно від влади працювали правоохоронні органи. До прикладу за часів панування Австро-Угорщини в Чернівцях стежили за порядком поліцаї, а за Румунії – діяла сигуранца. У всі часи управління поліції було у приміщенні управління СБУ, що на вул. Шевченка. Однак будівля мала зовсім інший вигляд, і донині не збереглася. Відділок румунської сигуранци діяв на вул. О. Кобилянської.
Коли Буковина була під окупацією Румунії правоохоронні органи виконували зазвичай каральну функцію. Крадіжки, пограбування, вбивства у місті за часів правління Румунії траплялися часто. Водночас у повноваження поліцейських входило навіть спостереження за роботою магазинів тощо. До прикладу вони стежили, чи вчасно закривають магазини, чи дотримуються чистоти у м’ясних рядах тощо. Однак в Чернівцях було не більше злочинів, аніж в інших європейських містах. Просто місцева преса уважно стежила за поліцейською хронікою і яскраво висвітлювала такі події.
Яка була поліція?
У період панування на Буковині Австро-Угорщини поліція працювала на досить високому рівні. У тодішній пресі дуже часто згадували про слідчого Вільгельма Цахманна. Він працював чесно, систематично, і навіть криміналітети його поважали за те, що був хоробрим і нікого не бив, а це велика рідкість в поліції.
Румунська сигуранца, тобто поліція прославилась вже у перші дні своєї роботи. Те, що стосується жорстокості методів слідства, сигуранца, напевно, навіть перевершила німецьку поліцію – катували там майже відкрито. Працювали у румунській сигуранці, окрім професійних катів, досвічені, розумні люди, переважно місцеві мешканці. У цей період знаменитим знаряддям катувань була “качалка Богнера”. У Чернівцях саме доктор Постатний видумав електрошоки і підвішував на електропроводах, від чого на зап’ястях затриманих довго залишались сліди.
Поліція не тільки ловила злочинців, а виявляли школярів старших класів гімназії, які випивали із студентами. Хоча за це не було криміналу, але якщо був офіційний донос на гімназиста, це могло закінчитися обшуком, доходило і до виключення із навчального закладу. У ті часи усі кишенькові злодії, любителі азартних ігор, сутенери, солідні злодії мали вогнестрільну зброю, а кожен селянин, що приїздив до міста на ринок, – ніж.
Під румунської влади поліція активно почала брати хабарі. Поліцейський за велику суму грошей відпустив справжнього радянського кур’єра. Покарали поліцейського у такий спосіб: його просто перевели в начальники кримінальної поліції. Румунські комісари поліції у Чернівцях гарно виглядали. Наприклад, комісар кримінальної поліцїі Хахоне, якого перевели із сигуранци, був завжди доглянутим, поголений, носив білі фетрові гамаші.
Поліцейські під час австро-угорського правління поліція могла утримувати бодай якийсь порядок у місті. Тоді правоохоронні органи легко справлялись з усіма криміналітетами і перекупниками краденого. Вони легко виявляли дрібні крадіжки і повертали крадене хазяїну без арешту злодія, і маючи гарні зв’язки виловлювали небезпечних грабіжників. Після приходу нового начальника в поліцію, з’явилися молоді кадри, скупі чиновники, які перш за все займалися шантажем, хабарями і побиттям.
Також траплялися напади на банківські установи. Поліцейських машин в той період було дуже мало. Якщо її купували, це була подія, про яку писали газети. Лише у 1936 р. поліція м. Чернівці отримала для користування автомобіль, що призначався для перевезення наряду поліції до місць подій.
