Історія лазні занурюється своїм корінням в глибоку і далеку старовину. Оскільки лазні існували ще з часів Стародавнього Єгипту та Вавилону (5 – 6 століття до нашої ери). Про лазні того часу відомо небагато, але ще тоді люди високо оцінили лікувальні властивості гарячої вологої і сухої пари, пише chernivtsi.one.
Початок історії лазні
Перші лазні почали будувати стародавні римляни, єгиптяни, греки та індійці.
Призначення лазень у минулому не обмежувались лише тим, що у подібних спорудах можна було своє тіло упорядкувати. Для жителів Єгипту, Греції, Індії та Риму лазні служили відмінним місцем для проведення вільного часу – тут можна було поспілкуватися з друзями, душевно відпочити, а також займатися різними фізичними вправами.
Лазня в Україні
Перші лазні на території України з’явилися за часів Трипільської культури. Лазні того часу були зроблені із глини, яка ретельно обпікається як всередині, так і зовні. За рахунок цього приміщення довго зберігало тепло і не випускає пар. Процедуру миття трипільці зазвичай починали з пиття цілющих настоїв.
В середині V ст. до н. е. «батько історії» Геродот описав лазневі традиції скіфів. Скіфська лазня складалася з трьох жердин, які перебували під нахилом один до одного і притягувались повністю. По центру приміщення ставили великий чан, у який чоловіки заливали воду і закидали розпечене каміння, доводячи температуру води до потрібної і отримуючи лікувальний пар. На камені чоловіки кидали насіння коноплі. Жінки розтирали на каменях кипарис, ладан і кедр, поступово підливаючи воду. Суміш нагадувала рідке тісто з чарівним ароматом, яким жінки повністю вимазувались. Після змиву тіло ставало чистим та блискучим.
Скіфо-сарматські племена не тільки підтримували гігієну, але й здійснювали деякі ритуальні обряди. Будь-яке свято, вдале полювання або шлюбні зв’язки були пов’язані з обмиванням в лазні. Перед відправленням на той світ померлого мили, а після поховання люди знову паритися у лазні.
У I ст. н. е. на території Північного Причорномор’я та Приазов’я набули поширення будівлі особливого типу — терми. Це були свого роду клуби з дуже розвиненим банним вузлом. У термах відвідувачі проводили значну частину часу: там дізнавалися і обговорювали всі новини, слухали філософів та ораторів, співаків та музикантів, нерідко укладали угоди, продавали і купували різні речі, милися в лазні, користувалися послугами перукарів або манікюрників.
Північнопонтійські терми мали простіший устрій, ніж римські, але в них були всі основні елементи останніх. Терми Харакса (25х15) складалися із розташованих у два ряди приміщень, в одному з яких знаходились аподитерій, фригідарій з цементованим басейном для купання, тепидарій та кальдарій, підлога якого складалася з глиняних плит, які були встановлені на кам’яних стовпах. Під підлогою, яку прикрашали галькові мозаїки та настінні фрески, пролягали глиняні труби, якими надавалося гаряче повітря для опалення лазні. Для комфорту відвідувачів видавалися спеціальні сабо на дерев’яній підошві. У II—III ст. н. е. було побудовано ряд кімнат клубного призначення (палестра), в яких солдати могли проводити вільний час.
Прогрівання в лазні призводить до благодійної зміни функціонального стану органів і систем організму, посиленню обміну речовин, сприяє розвитку захисних і компенсаторних механізмів. Пояснюється це благодійним впливом тепла й виділення поту на серцево-судинну, дихальну, терморегуляційну й ендокринну системи. Лазня заспокоює нервову систему, привносить бадьорість, підвищує розумові здібності.
Гуцульська лазня
Свої особливості має традиційна лазня гуцулів. Специфіка їх стилю життя та ведення господарства, життя у горах серед хвойних лісів, де холодний сезон триваліший, ніж на інших українських землях, відповідно призвело до специфіки їх догляду за здоров’ям. Однією з таких оригінальних справ була гуцульська лазня. Гуцули взимку, рубаючи дерева високо в горах для підтримки чистоти тіла розпалювали вогнище («ватру») в своїх колиб і влаштовували так звану гуцульську лазню, ця процедура дозволяє краще очиститися від бруду, ніж традиційні обливання водою, також гуцулами було помічено очищувальний та тонізувальний ефект такого виду лазні.
Контраст температур у гуцульській лазні чудово впливає на потовиділення та еластичність шкіри: розм’якшення епідермісу та зняття ороговілого шару, покращення дихання шкіри. Споживання під час процедури великої кількості води призводить до очищення пор шкіри, активізує роботу потових залоз та виводить токсини, шлаки і підшкірний жир, а також покращує роботу кровоносної системи. Контраст температур підвищує загальний тонус організму.
Лазні в Чернівцях
Лазня в Чернівцях це особлива культура. Турецький колодязь та турецькі лазні, в яких можна і сьогодні попаритися, додають особливого колориту місту. Історія лазень бере свій початок з XVIII століття. Назва турецькі лазні отримала через те, що в ті часи в місцині Турецької площі та лазні перебував турецький гарнізон, який і заснував фактично ці лазні та також криницю в цій місцині. В період Австро – Угорської держави в турецьких лазнях в більшості парились багаті містяни. Лазня була необхідним атрибутом в той час, оскільки місцева каналізація тільки будувалась в місті. В період Австро – Угорщини лазні могли собі дозволити тільки чоловіки, оскільки для жінок такі заклади були недопустимими.
За деякими джерелами в турецьких лазнях бував сам Карл І, імператор Австро – Угорщини.
В період Радянського Союзу турецькі лазні і далі працювали, однак попитом користувались найбільше у 70-80 р.р. XX ст. Зараз в місці де розміщувались турецькі лазні є декілька таких лазень, які є популярними серед місцевого населення. Досі в багатьох є традиція ходити в лазню по п’ятницям та суботам.
У сучасних Чернівцях налічується не менше 36 лазень. Також є і спа центри. Раніше не можна було і подумати, настільки революційним буде цей вид відпочинку. Лазня чудового впливає на кровообіг, регенерацію шкіру та нервову систему.
Бажаємо вам чудового відпочинку!
