2020 рік став викликом для всього світу через несподіваний спалах пандемії COVID-19 і вимушений карантин. Режим надзвичайної ситуації та зупинка всього бізнесу спричинили масове безробіття, яке навіть зараз, через пів року тривалості епідемії, не йде на спад, а навпаки збільшується. Негативні тенденції спостерігаються у всіх країнах, у тому числі в Україні загалом та у Чернівецькій області зокрема. За даними Чернівецької обласної служби зайнятості, станом на вересень 2020 року на одне робоче місце претендують 11 осіб, чого не траплялося навіть у часи найбільшої економічної кризи. Яка ситуація з роботою і чи є шляхи вирішення проблеми, читайте у матеріалі на “chernivtsi.one“.
Світові орієнтири і тенденції
Величезні виклики у світі праці, включаючи стійку нерівність та відторгнення, роблять більш важливим, ніж будь-коли, створення чіткої картини глобальних тенденцій зайнятості та соціальних зрушень. Це вимагає критичного осмислення адекватності методів та концепцій, а також інновацій, де це необхідно, для вирішення сучасних політичних викликів. Потрібно зрозуміти, чи можуть люди працездатного віку реалізувати весь свій потенціал у роботі.
Широкий дефіцит гідної праці характеризує сучасний світ. Робота підсумовує прагнення людей до їхнього трудового життя і охоплює всі аспекти праці, починаючи від можливостей, які забезпечують справедливий дохід, умови на робочому місці та рівне ставлення до соціального захисту, прав на працевлаштування та свободи висловлювати свої занепокоєння.
Усунення дефіциту гідної праці є грізним завданням для основних гравців на ринку – урядів, роботодавців та робітників, і воно стає ще більш складним завдяки трансформаційним силам технологічних, кліматичних та демографічних змін та мінливому характері глобалізації. До цих викликів, пов’язаних з майбутнім працею, можна додати обмеження, які в даний час накладаються на багато країн загальним уповільненням економічного зростання, соціальними заворушеннями, політичною нестабільністю, зростанням протекціонізму та, звичайно, пандемією.
Ситуація в Україні
Рівень безробіття в 2019 році в Україні вважався одним із найвищих у порівнянні з іншими європейськими країнами. Про це йдеться в Огляді ринку праці, наданому Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства. Повідомляється, що рівень безробіття в Україні серед громадян у віці 15-70 років становив 7,3%.
Вищі рівні безробіття були зафіксовані у Франції – 8,3%, Італії – 9,1% та Іспанії – 13,9%. Водночас рівень безробіття в Чехії становив 2,1%, а в Німеччині – 3,1%. Також зазначається, що Україна займає одне з останніх місць за рівнем зайнятості – 52,7%, вона випереджає такі країни як Бельгія – 51,8%, Франція – 50,6, Іспанія – 49,9% та Італія – 45,2%.
Економічний спад, а також скорочення ділової активності спровокували збільшення рівня безробіття. Деякі компанії збанкрутували, а інші почали скорочувати витрати, включаючи витрати на персонал. Збільшення мінімальної ставки заробітної плати також негативно вплинуло на малі підприємства, що працюють за спрощеною системою оподаткування.
Актуальні проблеми на українському ринку
Безробіття спричиняє негативний соціально-економічний вплив на державу та її населення. Уряд втрачає мільйони податків, одночасно збільшуючи витрати на виплату допомоги по безробіттю.
Тим часом вона настільки мала, що лише нею практично неможливо обійтися. Іншим негативним наслідком зростання безробіття є додаткове фінансове навантаження, яке воно створює для зайнятого населення. Враховуючи існуючу демографічну кризу в Україні, ця тенденція набуває ще більшої суворості, що призводить до постійного збільшення соціальних внесків, відрахованих із зарплати до Пенсійного фонду.
Основними причинами цього є різний рівень економічного розвитку регіонів, а також нестабільна політична ситуація в деяких з них. Найнижчий рівень безробіття спостерігається в Одеській, Київській та Дніпропетровській областях, а найвищий – у Луганській, Донецькій, Полтавській та Чернівецькій областях. Водночас кореляція між пропозицією та попитом на робочу силу в регіонах суттєво відрізняється. В середньому на 1 вакансію в Україні припадає 95 претендентів проти 105 претендентів минулого року.
Ще однією причиною високого рівня безробіття є те, що люди обирають професії, які ринок не вимагає. Як результат, в Україні є надлишок спеціалістів у певних галузях, а в інших – бракує. Додаткове навчання та зміна професії тимчасово безробітних разом із комплексними реформами середньої та вищої освіти можуть стати вирішенням цієї проблеми. Вибираючи професію, слід звертати увагу не лише на низку вакансій у тому чи іншому секторі, а й на тенденції: зменшення попиту на спеціалістів у певній галузі може свідчити про те, що певні професії незабаром стануть неактуальними. Навпаки, зростаючий попит на певних спеціалістів демонструє, що найближчим часом конкретний сектор запропонує широкі можливості для розвитку кар’єри.
Все гірша робоча зайнятість на Буковині
Чернівецький обласний центр зайнятості подав статистику отриманих звернень від громадян, які шукають будь-яку можливість влаштуватися на роботу. За словами директорки установи Любові Кожолянко, станом на 1 жовтня на одну посаду є 11 претендентів, що у порівнянні з минулим роком – більше аж на 8 осіб. Все менше роботодавців залишають вільні вакансії у Центрі, а охочих влаштуватися тільки більшає. Наприклад, від початку 2020 року вакансії зареєстрували 1774 роботодавці, які подали 8107 заяв. Але ця цифра менша на 30%, порівняно з 2019 роком.
Центр зайнятості не припиняв працювати у дистанційному режимі під час всеукраїнського карантину, і все одно на їхньому обліку наразі перебувають 9212 безробітних. А от актуальних вільних вакансій – всього 857, що говорить про збіднілість ринку праці. Ще влітку, коли ситуація по безробіттю осягала свого піку, у Центрі прогнозували поліпшення ситуації з початком осені, проте ймовірність себе не виправдала. Та захищаючи центр зайнятості, за їхньої інформацією, від початку року вони влаштували на роботу 5814 осіб.
Узагальнимо сказане. Прогнозоване економічне зростання дуже ймовірно погіршить здатність країн з нижчими доходами зменшувати бідність та покращувати умови праці, тоді як безробіття навряд чи зросте в країнах з високим рівнем доходу завдяки зміні взаємозв’язку між економічним зростанням та зростанням зайнятості. Дефіцит гідної роботи також означає, що значній частині зайнятих на оплаті праці не вистачає соціального захисту та прав, і що багато працівників не користуються положеннями міжнародних трудових стандартів і, зокрема, не мають колективного представництва чи голосу.
В умовах загальносвітового економічного уповільнення, значних прогалин у доступі до роботи, широко розповсюдженої відсутності гідних умов праці та стійкої і високої нерівності на ринку праці можна легко підірвати соціальну згуртованість між суспільством.