«І ще, запам’ятайте: ІНДЗ у формі рефератів та рецензій не приймаються! Я не збираюсь перевіряти ваші, скачані з мережі, нісенітниці!» – ось так сьогодні закінчуються майже всі вступні лекції до університетських курсів у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича. Та й загалом у багатьох закладах вищої освіти. Далі розповість chernivtsi.one.
«80% вашої роботи – чистої води плагіат! Переписуйте або отримуйте свою заслужену перездачу!» – а так, на жаль, закінчується кожна третя перевірка дипломної. Причому відбувається це дійство, у кращому випадку, за кілька днів до захисту. Не дуже весело, правда ж?
Що ж таке цей зловісний плагіат і чому його всі цураються? Нумо розбиратись.
Плагіат закордоном
Плагіаторство як стародавнє заняття сучасних студентів відоме не лише в Україні. Заклопотана молодь по всьому світу не може викроїти часу та зусиль на самостійне клепання університетського рефератику. Та й навіщо, якщо всесвітня павутина так і манить готовими роботами? «Копіпейст» і вуаля! Можна й далі підкорювати світ, адже гарантована п’ятірочка уже у вас в кишені. От тільки всі заморські студенти знають – не все так просто. Справа в тому, що у більшості європейських країн та США плагіаторство вважається серйозним злочином, причому відповідальність за свої злодіяння плагіатори несуть нічим не менші, аніж вуличні грабіжники та шахраї. Викрадачі так званої інтелектуальної власності позбуваються престижних посад, дипломів, а іноді навіть волі.
До прикладу, студенти американських вишів сто разів подумають, перш ніж натиснути злощасний «копіпейст», бо знають, що 20% плагіату у їхній роботі назавжди позбавлять їх можливості називатись «дипломованим» спеціалістом. Цікаво, що громадяни більшості країн несуть відповідальність навіть за скопійовані роботи 30-ти й 40-літньої давності. Свого часу за це поплатилась посадами і міністр освіти Німеччини Аннетте Шаван, і президент Угорщини Пауль Шмідт.
В українських ЗВО до сьогодні виявлене плагіаторство було нічим більшим, аніж причиною загрозливо потрусити вказівним пальцем і байдуже кинути: «У вас двійка». Проте наприкінці 2014 року Міністр освіти України Сергій Квіт заявив: «Копіпейсту більше не буде». Заступник Міністра Інна Совсун пояснила: «Уже в новому році антиплагіат буде не просто одним із пунктів, який де-факто мав би виконувати кожен виш, а предметом роботи новоспеченого Комітету етики, який займатиметься контролем обов’язкового проходження кожної університетської роботи через відому програму «Антиплагіат».
Тож будемо відвертими: відтоді життя української молоді трішки ускладнилося, тим паче покарання за плагіаторство Міністерство освіти обіцяє суворі.
Доволі справедливо, чи не так? Зрештою, ми ж усі так довго і важко виступаємо за крокування України в Європу. Що може бути кращим свідченням готовності бути частиною Європи, аніж життя за її справедливими законами?
Об’єкти авторського права
Авторське право в Україні останнім часом знаходить все більше прихильників і захисників. Не дивно, суспільство втомилося постійно боятися за збереження власного авторства. Сьогодні авторське право діє ще 70 років після смерті людини, і розповсюджується майже на всі інтелектуальні доробки за деякими винятками. До них належать, наприклад, грошові знаки, державна символіка, фольклорні твори (народна творчість), різноманітні новини, а також ідеї, процеси, методи тощо.
Як запобігають плагіату у ЧНУ
Ще наведемо вагомий приклад, яким чином сьогодні відбувається перевірка кваліфікаційних наукових робіт в університетах, безпосередньо у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича. Усім відомо, що після написання основного матеріалу текст проходить перевірку на унікальність за допомогою спеціалізованої програми. Вона вишуковує скопійовані шматки тексту, порівнює речення і словосполучення, тобто діє за принципом схожості. Проте донедавна університетська програма могла працювати лише із внутрішнім архівом, тобто зрівнювала роботи тільки з курсовими, дипломними, магістерськими та іншими дослідженнями, написаними у ЧНУ раніше. Така база, як ви розумієте, не найповніша. Тож і відсотки плагіату були невисокими.
Останній рік працює нововведення. Відтепер перевірка відбувається також і з працями, зафіксованими у внутрішніх базах інших ЗВО України, та Інтернет-ресурсами. Страшний сон усіх недобросовісних учнів і студентів перетворився на реальність, адже безцеремонно красти чужу інтелектуальну власність стало набагато важче.
Поради-правила для тих, хто вже обпікся
Для тих, хто вже почав оплакувати свої майбутні безсонні ночі, скажемо: панікувати не варто. Ми сформували кілька простих правил, які допоможуть легко створити достойну роботу, якій жодні перевірки не страшні. Отож:
1) Ні – диво-агентствам, які обіцяють вам відмінну курсову за кілька днів. Запам’ятайте: навіть найдорожчі заклади у своїй роботі користуються єдиною зброєю, ім’я якій – копіпейст. У результаті ви отримаєте мікс із кількох інтернет-робіт та позбудетесь кругленької суми.
2) Використовувати уже сказані думки у роботі – можна. Проте робити це потрібно правильно: перефразовуйте, використовуйте синоніми та власні трактування і головне – неодмінно вшановуйте роботу автора, виділяючи йому почесне місце у вашому списку літератури.
3) Ніколи не беріть на озброєння дипломні та курсові роботи, якими рясніє мережа.
Не забувайте, що такі творіння виконувались вашими колегами, багато з яких, можливо, не заморочувались з приводу плагіату, тож ви немало ризикуєте!
4) Розкриваємо секрет: найвідоміша комп’ютерна програма, яка виявляє плагіат, побудована на простому алгоритмі: вона ловить частини тексту, які не були набрані власноруч, тому навіть якщо ви збираєтесь добряче трансформувати текст та прив’язати його до посилання, вам необхідно його надрукувати!
І пам’ятайте: найголовніше правило, якого варто дотримуватись при написанні дипломної чи навіть звичайного реферату, просте – поважайте себе та власну честь. Повірте, при бажанні вам обов’язково вистачить власної креативності, що позбавить вас від ярлика плагіатора та шахрая.
